Народжений в 1929 році на Сокальщині, Андрій в 15 річному віці, після втрати батьків, яких вбили енкаведисти втік у Закерзоння. Звідти, через операцію Вісла потрапив у Ґданськ, де не тільки здобув мистецьку освіту, а й став провідним художником. 

Основною темою його творів були тектонічні рухи народів в пошуках землі обітованної. Втрата і здобуття батьківщини. Ментух використовував стилістику іконопису. Сьогодні художник ще живий і я дуже хотіла б аби він побачив мій портрет.

На моїй картині той самий народ, що зображає Ментух, люд що мігрує, зникає вдалині, його образ затирається як і його ідентичність. 

Батьки мого тата теж були такими мігрантами. Їх змусили комуністи покинути свій дім, переселитися на незнайому для них землю і загнали в колгосп.

Сьогодні багато наших людей мігрують через війну. Частина з них назавжди залишиться з відчуттям втрати рідної землі, частина розчиниться в потоці інших емігрантів, а частина, як Андрій Ментух ніколи не втратить своєї українськості де б вони не були.