З 2012 року я працюю з темою природи творчості, соціальної та історичної справедливості і фемінізму.

Перший мій проект «Моє ремесло» - став спробою прирівняти те, що називають ремеслом, не мистецтвом, зокрема, практики вишивання з тим, що називають мистецтвом, живописом, зокрема, абстракцією, експресіонізмом і т.і.

Наприклад, моя робота «Верета за Мондріаном» про те, що я намагалась зобразити традиційний народний тканий килимок в формі живопису Піта Мондріана, щоб спробувати відновити історичну та соціальну справедливість, яка полягає в тому, що проста сільська жінка створила такої ж краси архетиповий орнамент в синьо - червону клітинку, як художник Піт Мондріан. Але ми ніколи не дізнаємося її ім’я і вона ніколи не здобуде того, що здобув чоловік з багатої і впливової країни, який мав доступ до всіх тих ресурсів, до яких мав: мистецької освіти, виставкових залів, багатих клієнтів і т.і.

Другий проект «Так природньо»  став дослідженням природи творчості. Згідно офіційної доктрини мистецтвознавства, людина шукала натхнення в природі для створення орнаментики, оздоби для архітектури, вазопису, одягу і т.і. Я хотіла пройти цей шлях творця експериментально. Вдивлялась в пейзажі і шукала в них відповідну орнаментику. Як, наприклад, у виноградній лозі, людина могла б  побачити меандровий фриз.

Для унаочнення цього я використала фрагменти старої вишивки, які колажно вклеювала в канву живопису, туди де я побачила в пейзажі ці орнаменти, що були на фрагменті моєї вишивці. Цей цикл творів я продовжую і сьогодні.  

В проекті «Орна Земля» в поле моєї уваги потрапили орні землі на узбіччях доріг якими я мандрую. Їхні геометрично укладені ріллі і печворкові городи, вся ця краса живої і зораної землі, упорядкованої людиною, ще більше нагадує мені полоси і ритми орнаментів народного вишиття.

Про майбутнє ремісничих практик я роздумувала в проекті «Вишивальники». 

Про можливості творчої реалізації в залежності від обставин місця народження, гендеру, історичних подій я роздумувала в проекті «Художник в історії»